Прозорі тіні
янголів ридають у холодному небі над Україною. Річниця Голодомору.
Страшна, чорна, тяжка... такі спогади б стерти з пам'яті, вирвати з серця. Але мусимо
пам'ятати, бо цей біль - наша історія. Божевільна, розіп'ята історія. У центрі
колиски світу - цивілізованої Європи з її гуманізмом, толерантнісю й демократією
- люди, збожеволівши, забувши, що вони Богом створені, що вони подібні до
Господа, їли людей.
Пригадую
зауваження: "Не розказуйте дітям про жахи голодомору, побережіть їхню
психіку". Ні. Треба розказувати. Щоб берегти дитячу психіку. Щоб ні ми, ні
наші діти, ні людство взагалі ніколи, ніколи не зазнало подібної
трагедії.
В 1933 році
більшовики організували штучно голод в Україні.
Перед очима
цілого світу українське селянство вимирало цілими селами й районами, понад
5 мільйонів українського селянства згинуло тоді страшною голодною смертю.
Український
народ в цій страшній трагедії був доведений до людожерства, до найвищого
ступеня людської трагедії. Збожеволілі від голоду матері з'їдали своїх дітей...
Ви, матері
цілого світу, чи можете уявити собі такий стан і такий режим, коли б ви могли
з'їсти власну дитину?
Ні!
Ви не можете
цього навіть збагнути, ані в це повірити! А це було в Україні в 1933 році.
Адже ви не
думаєте, що наші матері, наші жінки й сестри є з племені ботокудів, чи
бушменів, чи інших диких племен Африки?
Ні, наші
матері й сестри є зі Східної Європи, з роду великої княгині Ольги, що
насаджувала християнство ще на світанку європейської цивілізації.
Наші матері
й сестри є з одного найшляхетнішого слов'янського племені, з України, і вони
такі ж шляхетні й предобрі, як матері й дівчата Італії або Франції, або Англії.
Але... до того ступеня трагізму вони були доведені більшовизмом. До
найвищого ступеня трагедії, що не піддається навіть схопленню нормальним
розумом. Вони були поставлені перед жахливою альтернативою: або страшна голодна
смерть, або... і це друге "або" було вже вислідом божевілля
вмираючого. І за цим другим "або" все одно стояла смерть. І поставив
її більшовизм. І сам він став її символом. І людожерство — його породження і
його суть. Він є його символом. Тут можна зібрати таку силу фактів, і
матеріалів, і живих свідків, що висвітлили б цю жахливу сторінку нашої історії.
Щоби лише тим хто поцікавився. Та ніхто в світі тим не цікавився, і в цьому
наша, українського народу, ще більша трагедія.
Цей штучно
створений голод забрав колосальні жертви від народу, що нічого не хотів, крім
свободи й незалежності.
